1. Орфоепічний словник української мови

винен

ви́нен

[винеин]

м. (на) вин:ому/вин':ім; ж. вин:а; с. вин:еи; мн. вин':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винен — ви́нен прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. винен — ВИННИЙ винуватий, грішний, провинний, провинен; (у чому) що має на совісті що; ЯК ІМ. ВИНУВАТЕЦЬ; тлк. ВИННИЙ, кислосолодкий. Словник синонімів Караванського
  3. винен — див. винний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. винен — ВИ́НЕН див. ви́нний¹. Словник української мови у 20 томах
  5. винен — Бодай той здоров був, що мені винен. Кредитовець говорив про свого довжника, бо як буде хорувати, то не зможе віддати довгу, а як умре, то довг пропаде. Богу духа винен. Зовсім невинний, як помре, то Бог його душу забере. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. винен — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
  7. винен — Ви́нен, ви́нна, ви́нне = ви́нний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. винен — ВИ́НЕН див. ви́нний. Словник української мови в 11 томах
  9. винен — Ви́нен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. І. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28. Словник української мови Грінченка