винен

Бодай той здоров був, що мені винен.

Кредитовець говорив про свого довжника, бо як буде хорувати, то не зможе віддати довгу, а як умре, то довг пропаде.

Богу духа винен.

Зовсім невинний, як помре, то Бог його душу забере.

Винен, чи не винен, а терпіти повинен.

Теорія строгих моралістів, що діти хоч і несправедливо покарані, неповинні нарікати.

За одного винного сто невинних терпить.

Буває у світі й таке, що невинні люде терплять за провини інших.

Не винна доля, а винна воля.

Сам собі лиха напитав, тому не нарікай на лиху долю.

Скарай Боже хто з нас винен, хто не робить, як повинен.

Хай Бог розсудить нас і покарає винного.

Хто винен, віддати повинен.

Довг повинен бути заплачений.

Хто винен, як не невістка?

Свекруха за все лихо винує невістку.

Хто держить драбину, так винен, як і той, що ліз у середину.

Обидва злодії і обидва повинні бути покарані.

Хто держить міх, так само винен, як і той, що кладе в нього.

Обидва злодії і обидва повинні бути покарані.

Хто чуже ховає, не ліпший від того, що краде.

Обидва злодії і обидва повинні бути покарані.

Чия вина, того й гріх, чия торба, того й міх.

Хто винуватий, той ізгрішив.

Чи я тому винна, що перина зимна.

Оправдувала себе жінка перед чоловіком.

Щож я тому винна, що Господь язик без кістки сотворив?

Оправдувала себе обмовниця.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винен — ви́нен прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. винен — ВИННИЙ винуватий, грішний, провинний, провинен; (у чому) що має на совісті що; ЯК ІМ. ВИНУВАТЕЦЬ; тлк. ВИННИЙ, кислосолодкий. Словник синонімів Караванського
  3. винен — [винеин] м. (на) вин:ому/вин':ім; ж. вин:а; с. вин:еи; мн. вин':і Орфоепічний словник української мови
  4. винен — див. винний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. винен — ВИ́НЕН див. ви́нний¹. Словник української мови у 20 томах
  6. винен — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
  7. винен — Ви́нен, ви́нна, ви́нне = ви́нний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. винен — ВИ́НЕН див. ви́нний. Словник української мови в 11 томах
  9. винен — Ви́нен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. І. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28. Словник української мови Грінченка