винен
ВИННИЙ винуватий, грішний, провинний, провинен; (у чому) що має на совісті що; ЯК ІМ. ВИНУВАТЕЦЬ; тлк. ВИННИЙ, кислосолодкий.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винен — ви́нен прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- винен — [винеин] м. (на) вин:ому/вин':ім; ж. вин:а; с. вин:еи; мн. вин':і Орфоепічний словник української мови
- винен — див. винний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винен — ВИ́НЕН див. ви́нний¹. Словник української мови у 20 томах
- винен — Бодай той здоров був, що мені винен. Кредитовець говорив про свого довжника, бо як буде хорувати, то не зможе віддати довгу, а як умре, то довг пропаде. Богу духа винен. Зовсім невинний, як помре, то Бог його душу забере. Приповідки або українсько-народня філософія
- винен — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
- винен — Ви́нен, ви́нна, ви́нне = ви́нний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винен — ВИ́НЕН див. ви́нний. Словник української мови в 11 томах
- винен — Ви́нен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. І. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28. Словник української мови Грінченка