вихідний

вихідни́й

[ви^ех'ідний]

м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. вихідний — вихідни́й 1 прикметник пов'язаний з виходом; вільний від роботи; початковий; святковий вихідни́й 2 іменник чоловічого роду день  Орфографічний словник української мови
2. вихідний — Исходный — original — Ausgangs — той, з якого починається процес обробки, збагачення, або окрема операція (вихідне живлення, вихідна руда, вихідне вугілля, вихідний параметр тощо).  Гірничий енциклопедичний словник
3. вихідний — -а, -е. 1》 Який служить для виходу (у 1 знач.); пов'язаний з виходом (у 4 знач.). Вихідна допомога — грошова сума, яка за законом виплачується працівникові в разі звільнення його з роботи не за власним бажанням. Вихідна шкурка мисл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вихідний — ВИХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Який служить для виходу (у 1 знач.). Дзвінок. Наталя виходить з їдальні, йде у вихідні двері й повертається до кімнати з листом (І.  Словник української мови у 20 томах
5. вихідний — див. свято  Словник синонімів Вусика
6. вихідний — відправна́ (вихідна́) то́чка чого і без додатка. Те, з чого що-небудь бере свій початок, служить основою, підставою для чогось. Формуючи первинний задум, художник знаходить відправну точку свого дослідження, а значить можливість шліфувати твір...  Фразеологічний словник української мови
7. вихідний — ОША́ТНИЙ (про вбрання, одяг тощо — гарний, оздоблений), НАРЯ́ДНИЙ, СТРІ́ЙНИЙ розм.; ВИХІДНИ́Й, НЕДІ́ЛЬНИЙ, СВЯТКО́ВИЙ, СВЯТО́ЧНИЙ рідше, СВЯТНИ́Й розм., ПРАЗНИКО́ВИЙ розм., СВЯТЕ́ШНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
8. вихідний — Вихідни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. вихідний — ВИХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Який служить для виходу (в 1 знач.); пов’язаний з виходом (у 4 знач.). Дзвінок. Наталя виходить з їдальні, йде у вихідні двері й повертається до кімнати з листом (Мик.  Словник української мови в 11 томах