вихідний
ВИХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який служить для виходу (в 1 знач.); пов’язаний з виходом (у 4 знач.).
Дзвінок. Наталя виходить з їдальні, йде у вихідні двері й повертається до кімнати з листом (Мик., І, 1957, 403);
Вихідні двері грюкнули, і надвір вийшов хтось у довгій кереї (Смолич, І, 1958, 67).
Вихідна́ допомо́га — грошова сума, яка за радянськими законами виплачується працівникові при звільненні його з роботи не за власним бажанням.
2. Пов’язаний з виходом (у 3 знач.).
Вихідна́ роль — найнезначніша роль у театральній виставі.
3. Вільний від роботи або навчання (про день).
Барабаш і Микола Калач увечері проти вихідного дня пішли до Уляни (Сміл., Зустрічі, 1936, 16);
// у знач. ім. вихідни́й, но́го, ч., розм.
— У вихідний їду рибалити, — рішуче заявив він (Донч., V, 1957, 441);
Вирішили [робітники] працювати круглодобово, без вихідних, без спочинків, тільки щоб до приходу Першої Кінної міст був полагоджений цілком (Гончар, Таврія.., 1957, 519);
// розм. Який користується своїм вільним від роботи або навчання днем.
Ованес цього дня був вихідний (Баш, Вибр., 1948, 102);
[Варвара:] — Я сьогодні вихідна, працювала в неділю (Корн., II, 1955, 303).
4. Від якого або з якого починається що-небудь; початковий.
Ті мрії були вихідною точкою всіх його думок (Фр., II, 1950, 137);
[Колос:] Пропозиція командуючого фронтом негайно відступити на вихідну позицію (Корн., II, 1955, 46);
Вихідне положення.
Вихідні́ да́ні — початкові показники чого-небудь (від яких звичайно ведеться певне дослідження).
5. розм. Признач. для одягання, взування в святкові дні, в урочистих випадках або для виходу в театр, у гості і т. ін.
Вона [Катерина Марківна] надіне спідницю і вихідну білу кофточку (Мур., Свіже повітря.., 1962, 133);
Вихідний костюм; Вихідні туфлі.
6. канц. Який посилається з установи (про документ, ділові папери і т. ін.).
Вихідні папери;
// у знач. ім. вихідни́й, но́го, ч.
Словник української мови (СУМ-11)