властивий

власти́вий

[властиви^ей]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Значення в інших словниках

1. властивий — (який виражає якусь постійну прикмету) притаманний, характерний, р. питомий.  Словник синонімів Полюги
2. властивий — власти́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. властивий — Власти́вий. Власний. ● Властива ціна — собівартість. Хто хоче добре і по властивій ціні купити, най іде до складу товарів Б.Бальтінестра (молодшого) (Б., 1900, рекл.) // порівн. пол. koszty własne — собівартість.  Українська літературна мова на Буковині
4. властивий — Характерний, притаманний, питомий; (- ім'я) З. справжній, дійсний.  Словник синонімів Караванського
5. властивий — -а, -е. 1》 кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний. 2》 заст. Справжній, дійсний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. властивий — ВЛАСТИ́ВИЙ, а, е. 1. кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний. Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Леся Українка); Лють поступово вщухала, замість неї виникав холодний спокій...  Словник української мови у 20 томах
7. властивий — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С.  Словник синонімів української мови
8. властивий — Власти́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. властивий — ВЛАСТИ́ВИЙ, а, е. 1. кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний. Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Л. Укр., III, 1952, 603); Кристалічним тілам властива решітчаста структура (Наука..  Словник української мови в 11 томах
10. властивий — Властивий, -а, -е Свойственный.  Словник української мови Грінченка