властивий
ВЛАСТИ́ВИЙ, а, е.
1. кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний.
Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Леся Українка);
Лють поступово вщухала, замість неї виникав холодний спокій, який завжди був властивий Ван Луну в хвилини серйозної небезпеки (В. Владко);
Кристалічним тілам властива решітчаста структура (з наук.-попул. літ.).
2. заст. Справжній, дійсний.
Він і сам насилу догадувався, що пише властиву історію за себе й за свою Олесю (І. Нечуй-Левицький);
Його називали Банатом, властиве ж ім'я його було Гриць (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)