властивець
ВЛАСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.
Власник (у 1 знач.).
– Землі в нас обмаль. Треба б прикупить ще трохи поля, щоб .. тобі після нас можна було стать справжнім дідичем властивцем. Ти ж у мене одним один син (І. Нечуй-Левицький);
За клопотами при закуповуванню сирого воску земного від різних дрібних властивців Леон уже більше як тиждень не заглядав до Борислава (І. Франко);
– Гей, люди, люди, невже ж вам не сором? На спокійних подорожніх засідаєте з ломаками та з ціпами, як розбишаки які? .. Ви ж господарі якісь, а може, й хуторяни, Божої земельки властивці (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)