властивець
ВЛАСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Власник (у 1 знач.).
— Треба б прикупити ще трохи поля, щоб.. тобі після нас можна було стати правдивим дідичем-властивцем (Н.-Лев., IV, 1956, 181);
За клопотами при закупуванню сирого воску земного від різних дрібних властивців Леон уже більше як тиждень не заглядав до Борислава (Фр., V, 1951, 382).
Словник української мови (СУМ-11)