властиве

ВЛАСТИ́ВЕ, вставн. сл., діал. Власне (у 1 знач.).

Хочу додому, хоч, властиве, тільки що вибрався їздити (Коцюб., III, 1956, 266).

Значення в інших словниках

1. властиве — вставн. сл., діал. Власне (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. властиве — ВЛАСТИ́ВЕ, вставн. сл., діал. Власне. Хочу додому, хоч, властиве, тільки що вибрався їздити (М. Коцюбинський); Щоліта, властиве з весни, як тільки тепліло, ми .. виходили на риболовлю (М. Олійник).  Словник української мови у 20 томах