властивець

Власти́вець. Власник. Люди, властивці приватних бібліотечок, навчені досьвідом, що солодкі випожичувачі із їхніх книжок складають собі свої приватні бібліотечки (В. Сімович, Б., 1907, 151, 4)

// порівн. пол. właściciel — власник.

Значення в інших словниках

1. властивець — власти́вець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. властивець — -вця, ж., заст. Власник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. властивець — ВЛАСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Власник (у 1 знач.). – Землі в нас обмаль. Треба б прикупить ще трохи поля, щоб .. тобі після нас можна було стать справжнім дідичем властивцем. Ти ж у мене одним один син (І.  Словник української мови у 20 томах
4. властивець — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П.  Словник синонімів української мови
5. властивець — ВЛАСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Власник (у 1 знач.). — Треба б прикупити ще трохи поля, щоб.. тобі після нас можна було стати правдивим дідичем-властивцем (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах