відомчий —
ві́домчий прикметник
Орфографічний словник української мови
відомчий —
-а, -е. 1》 Стос. до відомства. 2》 Обмежений інтересами тільки свого відомства, установи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відомчий —
ВІ́ДОМЧИЙ, а, е. 1. Стос. до відомства. Грудний голос годинами міг розтовкмачувати параграфи різних відомчих книг та анкет (Микита Чернявський); Найреальніші технічні передбачення й побоювання захоронюються у відомчих нетрях (Ю.
Словник української мови у 20 томах
відомчий —
Ві́домчий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відомчий —
ВІ́ДОМЧИЙ, а, е. 1. Стос. до відомства. Перебудова керівництва народним господарством дасть можливість швидко усунути хиби, які є в роботі промисловості і в будівництві, ліквідувати відомчі бар’єри (Рад. Укр.
Словник української мови в 11 томах