ос'і, ор. в'іс':у, мн.ос'і, осей, д.ос'ам, ор.ос'амие, м. (на) ос'ах
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
вісь —
вісь іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вісь —
Ось — axis, axle — Achse — 1). Уявна пряма лінія, яка проходить через середину будь-якого тіла або робочого простору. В. симетрії. 2). Деталь машин та механізмів для підтримки частин, що обертаються (розрізняють рухому та нерухому В.). 3).
Гірничий енциклопедичний словник
вісь —
осі, ж. 1》 Дерев'яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. || Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо. 2》 спец. Уявна пряма лінія, що проходить через середину якого-небудь тіла чи простору. 3》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вісь —
ВІСЬ, о́сі, ж. 1. Стрижень (перев. дерев'яний або металевий), на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од'їхати, тріснула вісь; колесо одпало, – віз ліг набік (І.
Словник української мови у 20 томах
вісь —
ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В.
Словник синонімів української мови
вісь —
ВІСЬ, осі́, ж. 1. Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
вісь —
Вісь, восі ж. Ось. Вісь передня, задня. Рудч. Чп. 249. Віз без восей. Чуб. І. 317.
Словник української мови Грінченка