вісь

ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Сосюра); — Намалюйте мені оцю ніч, — каже до Берестецького Марися Павлівна. — Настрій оцей, і нічну музику неба (О. Гончар); Сей ліс густий був несказанно (І. Котляревський); Мені здається, що віньєта може бути зв'язана не тільки з даною книжкою (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. вісь — вісь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вісь — [в'іс'] ос'і, ор. в'іс':у, мн. ос'і, осей, д. ос'ам, ор. ос'амие, м. (на) ос'ах  Орфоепічний словник української мови
3. вісь — Ось — axis, axle — Achse — 1). Уявна пряма лінія, яка проходить через середину будь-якого тіла або робочого простору. В. симетрії. 2). Деталь машин та механізмів для підтримки частин, що обертаються (розрізняють рухому та нерухому В.). 3).  Гірничий енциклопедичний словник
4. вісь — осі, ж. 1》 Дерев'яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. || Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо. 2》 спец. Уявна пряма лінія, що проходить через середину якого-небудь тіла чи простору. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вісь — ВІСЬ, о́сі, ж. 1. Стрижень (перев. дерев'яний або металевий), на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од'їхати, тріснула вісь; колесо одпало, – віз ліг набік (І.  Словник української мови у 20 томах
6. вісь — Вісь, о́сі, о́сі, ві́ссю; о́сі, осе́й  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вісь — ВІСЬ, осі́, ж. 1. Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. вісь — Вісь, восі ж. Ось. Вісь передня, задня. Рудч. Чп. 249. Віз без восей. Чуб. І. 317.  Словник української мови Грінченка