гримнути —
гри́мнути 1 дієслово доконаного виду стукнути гри́мнути 2 дієслово доконаного виду загриміти
Орфографічний словник української мови
гримнути —
I -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до гримати. 2》 перех., розм. Ударити з силою. 3》 неперех., ким, чим, розм. Кинути з силою кого-, що-небудь. 4》 неперех., розм. Важко, з шумом упасти, звалитися куди-небудь. II -ну, -неш, док. Однокр. до гриміти 1). || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гримнути —
гри́мнyти 1. стукнути, вдарити (м, ср, ст)||вгатити 2. вул. випити алкоголю (ср, ст)|| = ґольнути 3. шк. не скласти іспиту (ст): Не научився ні одного вірша, і остаточно при здаванні поправки я “гримнув” (Шухевич)||завалити, сипнутися
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гримнути —
БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.
Словник синонімів української мови
гримнути —
Гри́мнути, див. гри́мати
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гримнути —
ГРИ́МНУТИ¹, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до гри́мати. Розсердився старий, гримнув дверима, пішов (Коцюб., І, 1955, 302); Дід Опанас.. увірвав пісню, гримнувши двома кулаками об стіл (Вас.
Словник української мови в 11 томах
гримнути —
Гримнути, -ну, -неш гл. = грімнути. --------------- Грімати и гримати, -маю, -єш, грімнути и гримнути, -мну, -неш гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр.
Словник української мови Грінченка