громадянин —
(той, хто має підданство даної держави) обиватель, у знач. ім. підданий.
Словник синонімів Полюги
громадянин —
громадя́нин іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
громадянин —
Член суспільства <�громади>, виборець, з правом голосу, як ім. цивільний, ур. син <н. сини вітчизни>; платник <�платій> податків, ок. податковець.
Словник синонімів Караванського
громадянин —
-а, ч. 1》 Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ГРОМАДЯНИН —
• "ГРОМАДЯНИН" - газета радикального напряму. Виходила 1909 — 10 у Чернівцях тричі на місяць. Автором переважної більшості матеріалів (істор., публіцистичних статей, худож. творів) був Д. Макогон. У "Г." публікувалися твори Т. Шевченка, І. Франка, І.
Українська літературна енциклопедія
громадянин —
ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене..
Словник синонімів української мови
громадянин —
ГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч. 1. Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. [Руфін:] Сьогодні, вчора й зроду я той самий: я римський громадянин (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
громадянин —
рос. гражданин громадянин як суб'єкт права. У цивільному праві вживається для позначення людини як учасника правовідносин, суб'єкта цивільних прав і обов'язків. Дієздатність Г. виникає в повному обсязі з настанням повноліття.
Eкономічна енциклопедія
громадянин —
Громадянин, -на м. Членъ громади, членъ общества. Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150.
Словник української мови Грінченка