декан —
Дека́н: Де́кан: — благочинний піп, начальник церковно-адміністративного району [IV] — благочинний, священик, що очолював церковне управління певної кількості парафій [46-1] — начальник деканату, адміністративної церковної одиниці, благочинний [VI...
Словник з творів Івана Франка
декан —
-а, ч. 1》 Керівник факультету у вищій школі. 2》 церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Декан —
Дека́н іменник чоловічого роду плоскогір'я в Індії
Орфографічний словник української мови
декан —
дека́н (лат. decanus, букв. – десятник, від decem – десять) 1. У вищому навчальному закладі – керівник факультету. 2. В католицькій та англіканській церкві – сан священика.
Словник іншомовних слів Мельничука
Декан —
Плато в Індії, на Індійському півостр.; оточений горами: Зх. і Сх. Ґати; бл. 1 млн. км2; середня вис. 600-900 м; докембрійська платформа, прикрита подекуди молодшими утвореннями (на пн.-зх.
Універсальний словник-енциклопедія
декан —
ДЕКА́Н, а, ч. 1. Керівник факультету у вищій школі. 2. церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик. Отець декан страшно був задоволений із себе і все підкреслював, все звертав увагу о. Василя на свою доброту (Хотк., II, 1966, 179).
Словник української мови в 11 томах