декан

ДЕКА́Н, а, ч.

1. Керівник факультету у вищій школі.

2. церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик.

Отець декан страшно був задоволений із себе і все підкреслював, все звертав увагу о. Василя на свою доброту (Хотк., II, 1966, 179).

Значення в інших словниках

1. декан — Дека́н: Де́кан: — благочинний піп, начальник церковно-адміністративного району [IV] — благочинний, священик, що очолював церковне управління певної кількості парафій [46-1] — начальник деканату, адміністративної церковної одиниці, благочинний [VI...  Словник з творів Івана Франка
2. декан — [деикан] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. декан — -а, ч. 1》 Керівник факультету у вищій школі. 2》 церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Декан — Дека́н іменник чоловічого роду плоскогір'я в Індії  Орфографічний словник української мови
5. декан — дека́н (лат. decanus, букв. – десятник, від decem – десять) 1. У вищому навчальному закладі – керівник факультету. 2. В католицькій та англіканській церкві – сан священика.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. Декан — Плато в Індії, на Індійському півостр.; оточений горами: Зх. і Сх. Ґати; бл. 1 млн. км2; середня вис. 600-900 м; докембрійська платформа, прикрита подекуди молодшими утвореннями (на пн.-зх.  Універсальний словник-енциклопедія
7. декан — Дека́н, -на; -ка́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)