демон —
де́мон іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
демон —
Злий дух, злий геній, Мефістофель, джин, дух тьми, етн. перелесник, жм. гемон; З. П. спокусник, звабник; (упертости) П. вада, пристрасть до.
Словник синонімів Караванського
демон —
-а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – нижче божество, злий дух або чорт, інколи доброзичливий до людей. 2》 У християнстві – злий дух, диявол. 3》 перен. Уособлення якого-небудь пороку, пристрасті і т. ін. Демон непокори.
Великий тлумачний словник сучасної мови
демон —
ДЕ́МОН², а, ч., інформ. Фонова комп'ютерна програма, що збирає інформацію чи виконує інші завдання. Демони зазвичай запускаються під час завантаження системи.
Словник української мови у 20 томах
демон —
(-а) ч. 1. крим.; несхвальн. Людина, яка не пов'язана зі злочинним світом, але видає себе за таку. БСРЖ, 153; СЖЗ, 35. 2. крим., жрм. Дурень. Демон — дурень (Сленг-лікбез 5). БСРЖ, 153.
Словник жарґонної лексики української мови
демон —
де́мон (грец. δαίμων) 1. У Давньогрецькій міфології нижче божество, що сприяє чи перешкоджає людині у здійсненні її намірів. 2. У християнстві – злий дух, диявол.
Словник іншомовних слів Мельничука
демон —
ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфології); ГЕ́НІЙ (перев. покровитель людини в її справах).
Словник синонімів української мови
демон —
ДЕ́МОН, а, ч. У грецькій міфології — нижче божество, злий дух або чорт, інколи доброзичливий до людей. А разом з розсвітом.. Ослабла й сила демона страшного (Фр.
Словник української мови в 11 томах
демон —
Демон, -на м. Демонъ. К. ЧР. 93. Ведеть (Спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26.
Словник української мови Грінченка