демон
ДЕ́МОН, а, ч. У грецькій міфології — нижче божество, злий дух або чорт, інколи доброзичливий до людей.
А разом з розсвітом.. Ослабла й сила демона страшного (Фр., XIII, 1954, 15);
Десять разів проклинав він демона, що підказав йому зловтішну думку показатись Янцеві (Вільде, Сестри.., 1958, 411);
*У порівн. Бродій ішов вулицею Мукачева, кощавий і згорблений, чорний, як демон (Скл., Карпати, II, 1954, 281);
// перен., заст. Уособлення якого-небудь пороку, пристрасті і т. ін.
Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! Нічого, певне, вже з нею не поробиш (Л. Укр., V, 1956, 18);
А той демон, браття милі, — Се бажання наші власні! (Фр., XIII, 1954, 15).
Словник української мови (СУМ-11)