1. Словник української мови в 11 томах

демон

ДЕ́МОН, а, ч. У грецькій міфології — нижче божество, злий дух або чорт, інколи доброзичливий до людей.

А разом з розсвітом.. Ослабла й сила демона страшного (Фр., XIII, 1954, 15);

Десять разів проклинав він демона, що підказав йому зловтішну думку показатись Янцеві (Вільде, Сестри.., 1958, 411);

*У порівн. Бродій ішов вулицею Мукачева, кощавий і згорблений, чорний, як демон (Скл., Карпати, II, 1954, 281);

// перен., заст. Уособлення якого-небудь пороку, пристрасті і т. ін.

Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! Нічого, певне, вже з нею не поробиш (Л. Укр., V, 1956, 18);

А той демон, браття милі, — Се бажання наші власні! (Фр., XIII, 1954, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. демон — де́мон іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. демон — Злий дух, злий геній, Мефістофель, джин, дух тьми, етн. перелесник, жм. гемон; З. П. спокусник, звабник; (упертости) П. вада, пристрасть до. Словник синонімів Караванського
  3. демон — [демон] -на, м. (на) -н'і /-нов'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. демон — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – нижче божество, злий дух або чорт, інколи доброзичливий до людей. 2》 У християнстві – злий дух, диявол. 3》 перен. Уособлення якого-небудь пороку, пристрасті і т. ін. Демон непокори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. демон — Антипко, анцибол, анциболот, арідник, безп'ятко, біс, бісяка, бісик, (вона) бісурка, (воно) бісеня, водяник, гемон, гемоняка, домовик, купак, кадук, куцан, куцок, лихий, лісовик, лукавий, люципер, мара, нечистий, пекельник, чорт, чортик, чортисько... Словник чужослів Павло Штепа
  6. демон — ДЕ́МОН², а, ч., інформ. Фонова комп'ютерна програма, що збирає інформацію чи виконує інші завдання. Демони зазвичай запускаються під час завантаження системи. Словник української мови у 20 томах
  7. демон — (-а) ч. 1. крим.; несхвальн. Людина, яка не пов'язана зі злочинним світом, але видає себе за таку. БСРЖ, 153; СЖЗ, 35. 2. крим., жрм. Дурень. Демон — дурень (Сленг-лікбез 5). БСРЖ, 153. Словник жарґонної лексики української мови
  8. демон — див. чорт Словник синонімів Вусика
  9. демон — де́мон (грец. δαίμων) 1. У Давньогрецькій міфології нижче божество, що сприяє чи перешкоджає людині у здійсненні її намірів. 2. У християнстві – злий дух, диявол. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. демон — ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфології); ГЕ́НІЙ (перев. покровитель людини в її справах). Словник синонімів української мови
  11. демон — Демон, -на м. Демонъ. К. ЧР. 93. Ведеть (Спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26. Словник української мови Грінченка