дикий —
-а, -е. 1》 Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). || Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини).
Великий тлумачний словник сучасної мови
дикий —
А, -е. Шалений, сильний, неймовірний. Куди ж це такі гроші дикі пропадають? (Б. Жолдак).
Словник сучасного українського сленгу
дикий —
БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин — який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров'яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С.
Словник синонімів української мови
дикий —
ДИ́КИЙ, а, е. 1. Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). І звір того не зробить дикий, Що ви, б’ючи поклони, З братами дієте… (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
дикий —
Дикий, -а, -е Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. І. 186. д. бузина. раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. І. 135. д. вишня. раст.
Словник української мови Грінченка