довбня —
до́вбня 1 іменник жіночого роду велика дерев'яна палиця до́вбня 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота про нетямущу, дурну людину лайл.
Орфографічний словник української мови
довбня —
-і, ж. 1》 Великий, перев. дерев'яний, молот або взагалі велика дерев'яна палиця з потовщенням на кінці. 2》 перен., лайл. Про нетямущу, дурну людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довбня —
див. голова; дурний; молоток
Словник синонімів Вусика
довбня —
Палиця з потовщенням на кінці, оббитим металевими кільцями і утиканим гострим камінням.
Універсальний словник-енциклопедія
довбня —
до́вбня неоте́сана, зневажл., грубо. Уживається для вираження незадоволення чиїми-небудь діями, вчинками. Почув (Захар), як Харитон Павлович .. гримнув, стримуючи голос і гнів: — Та замовкни ти, довбне неотесана! (Іван Ле).
Фразеологічний словник української мови
довбня —
МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ діал.; МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́ розм., ВЕРШЛЯ́Г заст.
Словник синонімів української мови
довбня —
ДО́ВБНЯ, і, ж. 1. Великий, перев. дерев’яний молот або взагалі велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці. Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає! (Укр.. присл.., 1955, 176); Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
довбня —
Довбня, -ні ж. Большой деревянный молоть. Носиться, як дурень з довбнею. Ном. № 2592. Ідіть по довбню, — нехай іде волів бить, бо не хочуть води пить. Рудч. Ск. І. 47.
Словник української мови Грінченка