довколишній

довко́лишній

[доўколи^ешн'ій]

м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'е^и; мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. довколишній — довко́лишній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довколишній — Навколишній, околишній; (- села) близький, поблизький, недалекий, сусідній.  Словник синонімів Караванського
3. довколишній — -я, -є. Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній. || у знач. ім. довколишнє, -нього, с. Те, що знаходиться навколо, поблизу. || Який живе в місцевості, що розташована навколо, поблизу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. довколишній — НАВКО́ЛИШНІЙ (який міститься навколо або поблизу когось, чогось), ДОВКО́ЛИШНІЙ, ОКО́ЛИШНІЙ, НАВКРУ́ЖНИЙ розм., ОКО́ЛИЧНИЙ розм., ОТО́ЧУЮЧИЙ рідко, НАОКО́ЛЬНИЙ рідко; ПОБІ́ЧНИЙ (розташований по обидва боки або навколо чого-небудь).  Словник синонімів української мови
5. довколишній — Довко́лишній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. довколишній — ДОВКО́ЛИШНІЙ, я, є. Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній. Виразні обриси довколишніх предметів розпливалися в темряві (Фр., II, 1950, 93); Весною довколишній світ шумів малахітовою зеленню, хлюпотів голубизною лісових озер (Руд.  Словник української мови в 11 томах