дурненький

дурне́нький

[дурнен'ки^ей]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Значення в інших словниках

1. дурненький — дурне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дурненький — -а, -е. 1》 розм. Те саме, що дурнуватий 1). 2》 Пестл. до дурний 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дурненький — див. дурний  Словник синонімів Вусика
4. дурненький — Дурне́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дурненький — ДУРНЕ́НЬКИЙ, а, е. 1. розм. Те саме, що дурнува́тий 1. Господиня побачила, що вона хоч і дурненька, але робоча й слухняна дівка (Мирний, І, 1954, 67). 2. Пестл. до дурни́й 1-3.  Словник української мови в 11 томах