дьоготь —
дьо́готь іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
дьоготь —
Деготь — tar — Teer — продукт сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам’яного вугілля, сланців тощо. В’язка бура або чорна рідина; складна суміш органічних речовин. При сухій перегонці вугілля, торфу та ін.
Гірничий енциклопедичний словник
дьоготь —
-гтю, ч. Темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється за сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дьоготь —
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. Коли маленька прикрість псує велику і добру справу.
Приповідки або українсько-народня філософія
дьоготь —
вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети). ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб.
Фразеологічний словник української мови
дьоготь —
ДЬО́ГОТЬ, гтю, ч. Темна густа в’язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам’яного вугілля.
Словник української мови в 11 томах
дьоготь —
Дьоготь, -гтю м. = діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка