ділянка —
(частка землі) шматок, площина, (невеликий) клаптик, (оброблене з певною метою) поле.
Словник синонімів Полюги
ділянка —
діля́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
ділянка —
ДІЛЯНКА – ДІЛЬНИЦЯ Ділянка. Частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за певною ознакою; частина тіла; переносно – сфера якоїсь діяльності: ділянка вулиці, ділянка землі, ділянка поля...
Літературне слововживання
ділянка —
(землі) клапоть, шматок, клин, (велика) плянтація; (науки) галузь, сфера, царина, сов. область.
Словник синонімів Караванського
ділянка —
-и, ж. 1》 Окрема частина земельної площі, використовувана з якоюсь метою, виокремлена за якою-небудь ознакою. || Частина поверхні, площі чого-небудь. || Відтинок чого-небудь, що має протяжність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ділянка —
ВІДРІ́ЗОК (невелика частина чогось — часу, простору і т. ін.), ВІДТИ́НОК, ІНТЕРВА́Л, ШМАТО́К, УРІ́ЗОК рідше; ПРОМІ́ЖОК (звичайно про час); ДІЛЯ́НКА (частина якогось простору).
Словник синонімів української мови
ділянка —
ДІЛЯ́НКА, и, ж. 1. Окрема частина земельної площі, використовувана з якоюсь метою, виділена за якою-небудь ознакою. Яка ланка, така й ділянка (Укр.. присл.., 1955, 359); Ліс складається, як правило, з окремих ділянок, які розрізняються своїм складом, ..
Словник української мови в 11 томах
ділянка —
Ділянка, -ки ж. 1) Половина мички льну, пеньки. 2) Часть, участокъ. Ділянка в лісі.
Словник української мови Грінченка