дірка —
ді́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ді́рки
Орфографічний словник української мови
дірка —
-и, ж. 1》 Те саме, що діра 1). 2》 перен. Не зайнятий електроном енергетичний стан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дірка —
И, жвульг. Піхва. Гарна в неї дірка, так і хочеться туди запірнути.
Словник сучасного українського сленгу
дірка —
(-и) ж.; крим., мол. Жінка, дівчина. <...> прив'яжешся до однієї дірки — чекай неприємностей! (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 175.
Словник жарґонної лексики української мови
дірка —
див. глухомань; отвір
Словник синонімів Вусика
дірка —
ді́рка з (від) бу́блика. Абсолютно нічого. — Мовчи, Марино..,— не вгавав Левко.— Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика (В. Кучер); — Ця справа не варта дірки з бублика (М.
Фразеологічний словник української мови
дірка —
ДІ́РКА (розірване або витерте місце на одежі, взутті тощо), ДІРА́, ПРОРІ́ХА розм. Сорочка на ньому чорна та пречорна, та вся вже в дірках (Г. Квітка-Основ'яненко); Двісті літ оте шатро спочивало в укриттю.., чимало дір попрогризали в нім миші та молі (І.
Словник синонімів української мови
дірка —
ДІ́РКА, и, ж. Те саме, що діра́ 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Н.-Лев., II, 1956, 392); Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
дірка —
Дірка, -ки ж. Дырка. Будь мудрий: налатай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9909. ум. дірочка. Мет. 298. Без мене і дірочки малої нікому затулить. Ном.
Словник української мови Грінченка