дістатися

діста́тися

[д'істати^ес'а]

-анус'а, -ане^ис':а, -ане^иц':а, -ануц':а; нак. -ан'с'а, -ан'те^ис'а

Значення в інших словниках

1. дістатися — діста́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дістатися — див. діставатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дістатися — дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто (Львів) було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич).  Фразеологічний словник української мови
4. дістатися — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
5. дістатися — ДІСТА́ТИСЯ див. дістава́тися.  Словник української мови в 11 томах
6. дістатися — Діставатися, -юся, -єшся сов. в. дістатися, -нуся, -нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.  Словник української мови Грінченка