дістатися

Діставатися, -юся, -єшся

сов. в. дістатися, -нуся, -нешся, гл.

1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч.

2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.

Значення в інших словниках

1. дістатися — діста́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дістатися — [д'істатиес'а] -анус'а, -анеис':а, -анеиц':а, -ануц':а; нак. -ан'с'а, -ан'теис'а  Орфоепічний словник української мови
3. дістатися — див. діставатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дістатися — дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто (Львів) було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич).  Фразеологічний словник української мови
5. дістатися — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
6. дістатися — ДІСТА́ТИСЯ див. дістава́тися.  Словник української мови в 11 томах