епізод —
епізо́д іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
епізод —
(з життя) випадок, приключка, подія, факт, пригода, жм. придибашка, придибенція, кн. інцидент; (у фільмі) кадр.
Словник синонімів Караванського
епізод —
-у, ч. 1》 Окремий випадок із життя, яка-небудь подія. || Короткочасна випадкова побічна обставина або подія. 2》 Невелика, сюжетно завершена частина художнього твору, яка має відносно самостійне значення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
епізод —
Випадок, подія, пригода, див. акцидент, перипетії
Словник чужослів Павло Штепа
епізод —
(гр. epeisodion — вставка) — 1. В рондо — кожний розділ, який чергується з основним розділом — рефреном. 2. Нова музична думка у вигляді теми або цілого розділу, безпосередньо не пов’язана з основним матеріалом.
Словник-довідник музичних термінів
епізод —
• епізод (грец. επεισόδιον — вставка, додаток) 1) У давньогрец. трагедії — акти (дії) вистави, між якими виступав хор. 2) Відносно самостійний, завершений у часі і просторі, елемент сюжету в епіч., ліро-епіч. і драм.
Українська літературна енциклопедія
епізод —
епізо́д (грец. έπεισόδιον, букв. – вставка, додаток) 1. Випадок, випадкова подія, що не залишає помітного сліду. 2. Сюжетно завершена частина оповідання, фільму, картини, що має відносно самостійне значення.
Словник іншомовних слів Мельничука
епізод —
ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.
Словник синонімів української мови
епізод —
ЕПІЗО́Д, у, ч. 1. Окремий випадок з життя, яка-небудь подія. Увечері я вже в нього [М. Горького], і ведемо безконечні літературні розмови або він розказує.. епізоди свого життя (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах