жабка

жа́бка

[жабка]

-бки^е, д. і м. -бц'і, мн. жабки, жабок

дв'і жабки^е

Значення в інших словниках

1. жабка — жа́бка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жабка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до жаба I. 2》 вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок запалень чи різних травм, що призводять до кульгання. 3》 розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач. 4》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жабка — И, Ж. 1. див. жаба1-4. 2. Невеликий магнітофон. У мене була стара жабка, але той маг давно вийшов з ладу.  Словник сучасного українського сленгу
4. жабка — (-и) ж.; комп. Значок (символ) @.  Словник жарґонної лексики української мови
5. жабка — див. жаба  Словник синонімів Вусика
6. жабка — ЗАТИСКА́Ч техн. (пристрій для затискання чого-небудь), ЗАТИ́СКУВАЧ рідше, ЖА́БКА розм. Він увімкнув зварювальний апарат, взяв у руки затискач з електродом і маску (В. Собко); Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або "жабками" (з підручника).  Словник синонімів української мови
7. жабка — Жа́бка, -бки, -бці; жабки́, жабо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. жабка — ЖА́БКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до жа́ба¹. В воді тихо плавала криничана червонобока жабка (Н.-Лев., І, 1956, 197); Професор лазив тоді по палісаднику.., ловив земляну жабку (Ю. Янов., І, 1958, 464); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
9. жабка — Жабка, -ки ж. 1) ум. отъ жаба. А це скаче жаба та й каже: Хто, хто у цій рукавиці? — Я мишка шкряботушка, а ти хто? — А я жабка скрекотушка. Рудч. Ск. II. 2) Регуляторъ въ плугѣ, служащій для подниманія и опусканія леміша. Вас. 199.  Словник української мови Грінченка