жабка
ЖА́БКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до жа́ба¹.
В воді тихо плавала криничана червонобока жабка (Н.-Лев., І, 1956, 197);
Професор лазив тоді по палісаднику.., ловив земляну жабку (Ю. Янов., І, 1958, 464);
*У порівн. А в нашого економа Червоная шапка; Як приїде на панщину — Скаче, як та жабка (Укр.. думи.., 1955, 227).
2. вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок запалень чи різних травм, що призводять до кульгання.
Великою вадою коня є так звані жабки (Конярство, 1957, 16).
3. розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач.
Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або «жабками» (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 124).
Словник української мови (СУМ-11)