1. Словник української мови в 11 томах

жабка

ЖА́БКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до жа́ба¹.

В воді тихо плавала криничана червонобока жабка (Н.-Лев., І, 1956, 197);

Професор лазив тоді по палісаднику.., ловив земляну жабку (Ю. Янов., І, 1958, 464);

*У порівн. А в нашого економа Червоная шапка; Як приїде на панщину — Скаче, як та жабка (Укр.. думи.., 1955, 227).

2. вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок запалень чи різних травм, що призводять до кульгання.

Великою вадою коня є так звані жабки (Конярство, 1957, 16).

3. розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач.

Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або «жабками» (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жабка — жа́бка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жабка — [жабка] -бкие, д. і м. -бц'і, мн. жабки, жабок дв'і жабкие Орфоепічний словник української мови
  3. жабка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до жаба I. 2》 вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок запалень чи різних травм, що призводять до кульгання. 3》 розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жабка — И, Ж. 1. див. жаба1-4. 2. Невеликий магнітофон. У мене була стара жабка, але той маг давно вийшов з ладу. Словник сучасного українського сленгу
  5. жабка — (-и) ж.; комп. Значок (символ) @. Словник жарґонної лексики української мови
  6. жабка — див. жаба Словник синонімів Вусика
  7. жабка — ЗАТИСКА́Ч техн. (пристрій для затискання чого-небудь), ЗАТИ́СКУВАЧ рідше, ЖА́БКА розм. Він увімкнув зварювальний апарат, взяв у руки затискач з електродом і маску (В. Собко); Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або "жабками" (з підручника). Словник синонімів української мови
  8. жабка — Жа́бка, -бки, -бці; жабки́, жабо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жабка — Жабка, -ки ж. 1) ум. отъ жаба. А це скаче жаба та й каже: Хто, хто у цій рукавиці? — Я мишка шкряботушка, а ти хто? — А я жабка скрекотушка. Рудч. Ск. II. 2) Регуляторъ въ плугѣ, служащій для подниманія и опусканія леміша. Вас. 199. Словник української мови Грінченка