жабник
ЖА́БНИК, а, ч., зневажл. Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб.
[Рябина:] Чекайте.. Чекайте, жабники! Я вам дам! (Фр., IX, 1952, 399);
А капітани — справжні морські вовки, хоч і звав їх несвідомий обиватель жабниками (Ю. Янов., II, 1958, 196).
ЖАБНИ́К, у́, ч. (Filago L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтцевих, що росте на берегах річок, луках і цвіте жовтим цвітом; використовується в медицині як протицинготний засіб; жовтець-пшінка.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жабник — жа́бник іменник чоловічого роду, істота про людину, що бовтається, плаває на мілководді зневажл. жабни́к іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- жабник — I ж`абник-а, ч. 1》 розм. Місце на мілководді, обладнане для купання дітей; неглибокий басейн такого ж призначення. 2》 зневажл. Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб. II жабн`ик-у... Великий тлумачний словник сучасної мови
- жабник — А, ч., студ. Гуртожиток. Мені вже набрид жабник — хотілося б пожити окремо. Словник сучасного українського сленгу
- жабник — ЖАБНИ́К бот., ЛАТА́Ч. Словник синонімів української мови
- жабник — Жабник, -ка раст. a) Caltha palustris. Вх. Пч. І. 9. б) Alisma plantago. Вх. Уг. 237. Словник української мови Грінченка