1. Словник української мови в 11 томах

жабник

ЖА́БНИК, а, ч., зневажл. Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб.

[Рябина:] Чекайте.. Чекайте, жабники! Я вам дам! (Фр., IX, 1952, 399);

А капітани — справжні морські вовки, хоч і звав їх несвідомий обиватель жабниками (Ю. Янов., II, 1958, 196).

ЖАБНИ́К, у́, ч. (Filago L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтцевих, що росте на берегах річок, луках і цвіте жовтим цвітом; використовується в медицині як протицинготний засіб; жовтець-пшінка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жабник — жа́бник іменник чоловічого роду, істота про людину, що бовтається, плаває на мілководді зневажл. жабни́к іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. жабник — I ж`абник-а, ч. 1》 розм. Місце на мілководді, обладнане для купання дітей; неглибокий басейн такого ж призначення. 2》 зневажл. Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб. II жабн`ик-у... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жабник — А, ч., студ. Гуртожиток. Мені вже набрид жабник — хотілося б пожити окремо. Словник сучасного українського сленгу
  4. жабник — ЖАБНИ́К бот., ЛАТА́Ч. Словник синонімів української мови
  5. жабник — Жабник, -ка раст. a) Caltha palustris. Вх. Пч. І. 9. б) Alisma plantago. Вх. Уг. 237. Словник української мови Грінченка