житло

житло́

[жи^етло]

-тла, м. (на) -т'л'і, мн. -тла, -те^ил

Значення в інших словниках

1. житло — (приміщення для людей) помешкання, оселя, дім, хата, (убоге) хатина, (комфортабельне) апартаменти; (місце перебування взагалі) куток, кут// дах над головою.  Словник синонімів Полюги
2. житло — житло́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. житло — див. оселя  Словник синонімів Вусика
4. житло — ДОМІВКА, господа, оселя, мешкання, дім, хата, житво, суч. квартира, (розкішне) хороми, (незатишне) п. казарма, зн. кишло, нора, барліг; (кочівника) ЮРТА; П. захисток, притулок; (стале) осідок, місце перебування; житлище, житловисько.  Словник синонімів Караванського
5. житло — -а, с. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; дім, оселя. || Взагалі місце для проживання, перебування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. житло — Життя  Словник застарілих та маловживаних слів
7. житло — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
8. житло — Житло́, -ла́, -лу́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. житло — ЖИТЛО́, а́, с. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; дім, оселя. Великий натовп народу підступив під ворота Саїбового житла (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
10. житло — Житло, -ла с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Кіев. г. Коротке сватання!...  Словник української мови Грінченка