жнивар

жнива́р

[жни^евар]

-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іy, д. -ар'ам

Значення в інших словниках

1. жнивар — жнива́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жнивар — див. селянин  Словник синонімів Вусика
3. жнивар — -я, ч. Той, хто збирає врожай, бере участь у жнивах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жнивар — ЖНЕЦЬ (той, хто жне хлібні рослини), ЖНИВА́Р, ЖЕ́НЧИК пестл., ЖНІЙ рідше, ЖЕ́ННИК рідше, ЖЕНЧА́Р рідше. — На літо шукатиму собі добрих женців, маю жито, овес, біб... (С. Чорнобривець); Високий худорлявий чоловік ішов повз жниварів...  Словник синонімів української мови
5. жнивар — ЖНИВА́Р, я́, ч. Той, хто збирає врожай, бере участь у жнивах. Постійним і неодмінним супутником жниваря став водій автомобіля (Рад. Укр., 18.VІІ 1962, 1); *Образно. Нинішній хлібороб — це.. сівач і жнивар усього прекрасного на оновленій соціалістичній землі (Цюпа, Україна.., 1960, 8).  Словник української мови в 11 томах