забити —
заби́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
забити —
див. забивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забити —
за́би́ти 1. убити (ст): Гостра куля його Вже забила давно, А він все ще стояв І фурт-фурт ладував! (із пісні); Або якась зараза свисне йому пулярес з кишені, а його самого трахне чим по лепеті і заб'є, замордує?!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
забити —
Забив, а не заплішив. Насміх з тих, що замість слова “забув” уживають “забив”. Так говорять українці в західній Галичині. Не штука забити, але штука оживити. Знищити легко, та зробити тяжко. Одним махом сім сот душ забіяком. Глум з хвалька, що удає героя.
Приповідки або українсько-народня філософія
забити —
(що?), -аю, -аєш, недок., забити, -б'ю, -б'єш, док., нарк. Скрутити сигарету з марихуаною. ◇ Забити косяк.
Словник сучасного українського сленгу
забити —
(-б'ю, -б'єш) док. 1. крим. Зайняти чергу або місце де-небудь. БСРЖ, 188; СЖЗ, 41; ЯБМ, 1, 324. 2. на що, на кого; мол. Порвати з кимсь, відмовитись від чогось; збайдужіти до чогось, когось.
Словник жарґонної лексики української мови
забити —
(аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б.
Фразеологічний словник української мови