забобон

забобо́н

[забобон]

-ну, м. (на) -н'і, мн. -ни^е, -н'іў

Значення в інших словниках

1. забобон — забобо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. забобон — ЗАБОБО́НИ мн. (ЗАБОБО́Н одн.) (віра у те, що деякі явища та події є проявом надприродних сил; помилкові, хибні погляди, що стали звичними для кого-небудь), ПЕРЕ́ДСУДИ мн. (ПЕРЕ́ДСУД одн.), ПЕРЕ́СУ́ДИ мн. (ПЕРЕ́СУ́Д одн.) рідко.  Словник синонімів української мови
3. забобон — ЗАБОБО́Н див. забобо́ни.  Словник української мови в 11 томах