завершити

заве́ршити

[заверши^ети^е] -шу, -ши^еш, -ши^емо, -ши^ете^и; нак. -ерш, -ерште^и і [заве^иршити^е] -шу, -шиш, -ши^емо, -ши^ете; нак. -ши, -ш'іт'

Значення в інших словниках

1. завершити — заверши́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. завершити — див. завершувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завершити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.  Словник синонімів української мови
4. завершити — Заверши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. завершити — ЗАВЕРШИ́ТИ див. заве́ршувати.  Словник української мови в 11 томах
6. завершити — Завершати, -шаю, -єш сов. в. заверши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стогъ, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113.  Словник української мови Грінченка