Орфоепічний словник української мови

загривок

загри́вок

[загривок]

-иўка, м. (на) -иўку, мн. -иўкие, -иўк'іў

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. загривок — загри́вок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. загривок — див. потилиця; шия  Словник синонімів Вусика
  3. загривок — -вка, ч. 1》 Задня частина шиї у тварини. || розм. Те саме, що потилиця. 2》 Нижня частина кінської гриви біля холки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загривок — ГРИ́ВА (довге волосся на шиї та хребті деяких тварин), ГИ́ЧКА діал.; ОГРИ́ВОК розм. (коротко підстрижена); ЗАГРИ́ВОК (нижня частина такого волосся в коня). Коня звати Метеор. Він увесь золотий — від гриви до хвоста (Ю. Яновський); (Куць:) Я їм коня притяг за гичку в стайню (Леся Українка).  Словник синонімів української мови
  5. загривок — ЗАГРИ́ВОК, вка, ч. 1. Задня частина шиї у тварини. Довелося.. щеня взяти за загривок і кинути слузі сусідки (Ле, Наливайко, 1957, 319); // розм. Те саме, що поти́лиця. — Хропуть… Уже он скоро сонце в загривок припече, а вони сни видивляються.  Словник української мови в 11 томах