загривок
ЗАГРИ́ВОК, вка, ч.
1. Задня частина шиї у тварини.
Довелося.. щеня взяти за загривок і кинути слузі сусідки (Ле, Наливайко, 1957, 319);
// розм. Те саме, що поти́лиця.
— Хропуть… Уже он скоро сонце в загривок припече, а вони сни видивляються. Такі нахазяйнують чортів пляшку! — лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Тют.. Вир, 1964, 223).
2. Нижня частина кінської гриви біля холки.
*Образно. Викосили нивку. Подивись, як чисто — ні тобі загривка… (Ус., Листя.., 1956, 21);
Вітер рвав загривки грудочок і чорною метелицею носився по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 46).
Словник української мови (СУМ-11)