загребущий

ЗАГРЕБУ́ЩИЙ, а, е, розм.

1. Який прагне багато загребти, привласнити; дуже жадібний, ненаситний.

Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина, — тепер підуть під школи (Коцюб., II, 1955, 83);

// Власт. жадібній людині.

У попа очі завидющі, а руки загребущі (Укр.. присл.., 1955, 23);

Розійшлися горами легені-опришки, щоб заховати від загребущого панського ока добро народне — золото панське (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 104);

*Образно. Смерть не раз простягала до нього холодні руки. Загребуща всемогутня смерть (Дмит., Обпалені.., 1962, 232).

2. рідко. Те саме, що загре́бистий 1.

Живого танка вона ніколи не бачила, .. а тут це, безперечно, він насувався, окутаний курявою, великий, масивний, безокий, з загребущими гусеницями (Гончар, Тронка, 1963, 184).

Значення в інших словниках

1. загребущий — загребу́щий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. загребущий — див. жадний  Словник синонімів Вусика
3. загребущий — ЖАДІБНИЙ, ок. рукатий; (плазун танка) загребистий.  Словник синонімів Караванського
4. загребущий — -а, -е, розм. 1》 Який прагне багато загребти, привласнити; дуже жадібний, ненаситний. || Власт. жадібній людині. 2》 рідко. Те саме, що загребистий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. загребущий — ру́ки загребу́щі у кого. Хто-небудь дуже жадібний, ненаситний, прагне до наживи. Така вже ото ненаситна натура (у людини), руки загребущі, очі завидющі (Ю. Збанацький).  Фразеологічний словник української мови
6. загребущий — ЖА́ДІ́БНИЙ (який надто прагне збагачення, наживи і т. ін.), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ, НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ, ЗАГРЕБУ́ЩИЙ розм., ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЗАХЛА́ННИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. загребущий — Загребу́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. загребущий — Загребущий, -а, -е Жадный, старающійся все забрать. Очі завидющі, руки загребущі. посл.  Словник української мови Грінченка