загул

загу́л

[загул]

-лу, м. (ў) -л'і, мн. -ли^е, -л'іў

Значення в інших словниках

1. загул — загу́л іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. загул — -у, ч., розм., рідко. Тривала пиятика, гульня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загул — ЗАГУ́Л, у, ч., розм., рідко. Тривала пиятика, гульня. Раз в загулі.. побився він об заклад з одним приятелем, що на п’ятнадцять ступенів попаде з пістоля в копійку (Збірник про Кроп., 1955, 23).  Словник української мови в 11 томах