засіб —
за́сіб іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
засіб —
За́сіб. 1. Продукт, виріб. Тим часом пивниці французких виноградарів переповнені, і то не лиш засобами із року минулого, а то й літ давнійших (Б., 1907, 69, 2). 2. 3апас, сукупність.
Українська літературна мова на Буковині
засіб —
Спосіб, метода, рада <н. на це є рада>, св. прийом; (впливу) ЗНАРЯДДЯ, струмент; мн. ЗАСОБИ, (виробництва) механізми, прилади; (медичні) ліки; (життєві) гроші, достатки.
Словник синонімів Караванського
засіб —
-собу, ч. 1》 Якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб. 2》 чого, який. Те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі. || перев. мн. Механізми, пристрої і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
засіб —
СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн.
Словник синонімів української мови
засіб —
За́сіб, -собу, -бові; за́соби, -бів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
засіб —
ЗА́СІБ, собу, ч. 1. Прийом, якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб. Ну, як ти його витягнеш [в поїздку], якими енергічними засобами? (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
засіб —
За́сіб, собу м. Средства матеріальныя, силы. В мого батька засіб невеликий, середній: він не багатий і не вбогий. Рк. Левиц. Які маємо до сього часу грошові засоби і звідкіля ще їх добути, про те иншим часом рахуватимем. К. (О. 1862. III. 23). На сю...
Словник української мови Грінченка