зблідлий

зблі́длий

[збл’ідли^ей]

м. (на) -длому/-д'л'ім, мн. -д'л'і

Значення в інших словниках

1. зблідлий — зблі́длий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зблідлий — Збілілий, побілілий, пополотнілий, сполотнілий.  Словник синонімів Караванського
3. зблідлий — див. блідий  Словник синонімів Вусика
4. зблідлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збліднути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зблідлий — БЛІДИ́Й (про колір обличчя, шкіри людини - позбавлений природної свіжості, рум'янцю), БЛІ́ДНИЙ заст. БЕЗКРО́ВНИЙ підсил., БІ́ЛИЙ підсил., СІ́РИЙ підсил. розм.; ЗЕМЛИ́СТИЙ (сірувато-блідий); ЗЕЛЕ́НИЙ підсил. розм. (хворобливо блідий).  Словник синонімів української мови
6. зблідлий — ЗБЛІ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зблі́днути. — Банда! Банда!!! — моторошно пролунало на весь вагон.. Воєнком уже був на ногах.  Словник української мови в 11 томах
7. зблідлий — Зблідлий, -а, -е Поблѣднѣвшій. Сонце викотилось з-за Дніпра й освітило їх зблідлі лиця й трохи червоні очі. Левиц. Пов. 38. Тонкі та зблідлі уста. Мир. Пов. ІІ. 61.  Словник української мови Грінченка