Значення в інших словниках
-
звикати —
звика́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
звикати —
Обвикати, призвичаюватися, принатурюватися, жм. наламуватися, д. привикати; (до горя) миритися з; (до нелюба) зживатися з.
Словник синонімів Караванського
-
звикати —
Звикнути, навикати, наламуватися, навелядіти, наловчитися, намуштруватися, насобачитися, натиратися, натренуватися, призвичаюватися Фразеологічні синоніми: набивати руку; набити навику; набути навику; наломити руку
Словник синонімів Вусика
-
звикати —
і рідко ізвикати, -аю, -аєш, недок., звикнути і рідко ізвикнути і звикти і ізвикти, -кну, -кнеш; мин. ч. звик і ізвик, -ла, -ло; док. 1》 перев. з інфін. Набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
звикати —
ЗВИ́КНУТИ перев. з інфін. (набути звички робити що-небудь), ЗВИ́КТИ, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., НАВИ́КНУТИ розм., НАЛАМА́ТИСЯ розм., ЗВИ́КНУТИСЯ рідко, ЗВИ́КТИСЯ рідко. — Недок.: звика́ти, привика́ти, навика́ти, нала́муватися, звика́тися.
Словник синонімів української мови
-
звикати —
Звика́ти, -ка́ю, -ка́єш; зви́кнути, -кну, -кнеш до чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
звикати —
ЗВИКА́ТИ і рідко ІЗВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВИ́КНУТИ і рідко ІЗВИ́КНУТИ і ЗВИ́КТИ і ІЗВИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. звик і ізви́к, ла, ло; док. 1. перев. з інфін. Набувати звички робити що-небудь, поводитись певним чином.
Словник української мови в 11 томах
-
звикати —
Звика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. звикнути и звикти, -ну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132.
Словник української мови Грінченка