знахідка —
зна́хідка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
знахідка —
-и, ж. 1》 Те, що під час розшуків або випадково знайдене. Бюро (стіл) знахідок — установа, відділ, куди приносять знайдені речі для повернення їх власникам. 2》 перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
знахідка —
ЗНА́ХІДКА, и, ж. 1. Те, що під час розшуків або випадково знайдене. В апаратній Маланка шукала Андрієвих пальців. Три жовтих, в олії, цурпалки валялись долі, біля машини, четвертого так і не знайшла.
Словник української мови в 11 томах
знахідка —
рос. находка річ, загублена власником або особою, якій її власник передав у володіння, і ким-небудь знайдена. Виплату будь-яких винагород за знахідку законодавство не передбачає. Особі, яка знайшла і повернула річ, відшкодовують витрати, пов'язані зі зберіганням і поверненням речі.
Eкономічна енциклопедія
знахідка —
Знахідка, -ки ж. Находка.
Словник української мови Грінченка