знахідка

зна́хідка

-и, ж.

1》 Те, що під час розшуків або випадково знайдене.

Бюро (стіл) знахідок — установа, відділ, куди приносять знайдені речі для повернення їх власникам.

2》 перен., розм. Про людей, тварин, предмети, що вдало виявлені, придбані та стануть комусь у пригоді.

|| Результат наукових, творчих, виробничих і т. ін. пошуків; досягнення.

3》 розм. Дія за знач. знаходити 1).

Значення в інших словниках

1. знахідка — зна́хідка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. знахідка — [знах'ідка] -дкие, д. і м. -х'ідз'ц'і, р. мн. -док  Орфоепічний словник української мови
3. знахідка — ЗНА́ХІДКА, и, ж. 1. Те, що під час розшуків або випадково знайдене. В апаратній Маланка шукала Андрієвих пальців. Три жовтих, в олії, цурпалки валялись долі, біля машини, четвертого так і не знайшла.  Словник української мови в 11 томах
4. знахідка — рос. находка річ, загублена власником або особою, якій її власник передав у володіння, і ким-небудь знайдена. Виплату будь-яких винагород за знахідку законодавство не передбачає. Особі, яка знайшла і повернула річ, відшкодовують витрати, пов'язані зі зберіганням і поверненням речі.  Eкономічна енциклопедія
5. знахідка — Знахідка, -ки ж. Находка.  Словник української мови Грінченка