зніяковіти

зні́якові́ти

[з(‘)н'ійаков'іти^е] -в'ійу, -в'ійе^иш і [з(‘)н'ійако^ув'іти^е] -в'ійу, -в'ійе^иш

Значення в інших словниках

1. зніяковіти — зніякові́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зніяковіти — зніяковію, зніяковієш, док. Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися. || Виявити, виразити ніяковість, збентеження, засоромленість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зніяковіти — ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок.  Словник синонімів української мови
4. зніяковіти — Зні́яковіти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зніяковіти — ЗНІЯКОВІ́ТИ, зні́якові́ю, зні́якові́єш, док. Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися. Настя зовсім зніяковіла і, ховаючи очі, смикала косу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); Читач при живій зустрічі може зніяковіти...  Словник української мови в 11 томах